О.Джаббарова
Мій Бердянськ яснозорий
Мій Бердянськ яснозорий – щастя, сонце і море
Розсипаєш доволі і своїм, і гостям.
Де б далеко не був я, серцем радісно чув я,
Що без тебе, Бердянськ мій, не існую і я.
Сонце гроно цілує, з квітів пахощі ллються,
І серця пломеніють від любові й добра.
Діти – блискавки Божі – і веселі й пригожі,
Моє місто кохане, моя рідна земля!
І Нептун пригощає, море радо вітає,
І яскраве вино тут в повних чарах шумить.
Зустрічає гостинно, щиро всіх пригортає
Моє місто ласкаве, де так добре нам жить!
Підіймаються вітром діамантові хвилі
І цілюща земля нам сили жити дає.
Краще квітів і моря наші люди, мов зорі,
Я вклоняюсь вам, рідні, від усіх до землі.
Мій Бердянськ яснозорий – щастя, сонце і море
Розсипаєш доволі і своїм, і гостям.
А ще розсипи Божі – люди, з чайками схожі,
Музиканти й поети, кобзарі, піснярі.
А ще розсипи Божі – люди, з чайками схожі,
Заквітчалась піснями вся бердянська земля!
А ще розсипи Божі – люди, з чайками схожі,
І віднині й довіку щастить, люди вам!
Бердянску
О, мой возлюбленный Бердянск!
Стою коленопреклоненно
Перед чарующей красой
В ночной тиши уединенный.
Как молод ты, но уж прильнул
К тебе луч славы озорной,
И я на веки присягнул
Тебе быть верным, город мой!
Твои сметливые рыбалки
Подняли на берег морской
Твою звезду в сияньи ярком
И ты прекрасен, город мой!
Ласкаясь к берегу игриво
Волна лазурная прилива
Ведет свой сказ нетороплиый
О милом городе моем.
Под сенью муз, сердца пленяя,
Бердянск – жемчужина морская
Рос, суеты не замечая,
И времени не слыша бег.
Твоих кварталов обновленья,
Фонтанов плеск и восхищенье,
Питов здешних вдозновенье
Не льстя душой и не лукавя
Скажу: Ты Приазовья слава,
Горда Украина держава
Твоей немеркнущей красой!