В.Псьол

Бердянськ

Бердянськ – це спогад про дитинство,

Де море хвилями шумить.

Це повоєнне чисте місто,

Де пісня “Огонек” звучить.

А море хвилі так кидає,

Що на дорогу аж летять.

Їх дамба пилом роздробляє,

І бризки їх дощем шумлять.

Навколо пляж лежить порожній,

І чайки квилять і кричать.

Це море я забудь не можу

І завжди буду пам'ятать.

Стоять будинки обгорілі,

І знову пісня ця звучить.

Це спогади дитинства милі,

І серце, як тоді, щемить.

У сквері пам'ятник десанту:

На берег моряки біжать,

Тепер вони на постаменті

На сонці бронзою блищать.

Стоїть в тіні дерев могила,

Де будуть вічно спочивать

Ті, що життя не пожаліли

Ішли Бердянськ наш визволять.

Лежить над морем чисте місто.

Я їду тут відпочивать...

Люблю його я особисто,

Є що хороше пригадать.

23.07.98 р.